Володар Кілець,Украінська версія частина 1
Волшебний Баян - магічний бульбулятор, шо перетворює на ширку шо завгодно. Хоч воду.
Фродо – карлик з волохатими пальцями. Злегка тупуватий та постійно бавиться шприцем
Більбо – зторчавшийся духовний наставник Фродо, його постійно глючить і тіпає
Кореші Фродо – такі самі торчки, але шприця їм ніхто не дає
Головний Ельф – аген Сміт закинутий в Середзем''я глюком Матриці. Ніяково почувається без інтернету та дрота у вусі. Закликає ельфів плисти до Америки
Ельфійский бойовик – латишський стрілок
Гендальф – представник наркоділерів Середзем''я, зі зрозумілих причин намагається любою ціною знищити магічний бульбулятор
Галадрієль – незрозуміла скандінавська баба, весь час пиздить щось не по нашому, тому її ніхто особливо не слухає
Орки – їх дохуя. Забутий митцями компьютер з Мумії, за рік нарендрив цілу товпу тупих потвор. Вони всюди і дуже злі
Арагорн – войовничий бухарь-співрозмовник та непередбачуваний тип. Всі поважають та побоюються
Саруман – єврей та чаклун з башти, дуже ненавидить пидорасів
Гном – рокер, син шахтаря. Постійно синій та лізе до драки
Назгули – страшні чорні глюки на конях
Голум – недомальована заготовка. Десь є, але ніхто його не бачить
Усі постійно торчать на якомусь незрозумілому наркотику, секрет якого нажаль втрачено. Героям періодично з’являється страшна вогняна дупа у купі з назгулами.
Дев’ять кубів для пробитих вже зовсім,
Ще три я ельфам віддав поцаватим,
Сім – то для гномів забацаних в шахті,
Тьху блядь, один от собі й залишився...
Сцена Перша. Віз із вибухівкою.
В село вкочується возик Гендальфа начинений спиртним та вибухівкою. Старий пердун смалить трубку з маріхуаною і поцовато підмигує дітям, що клянчать хапку.
Фродо: (до корешів) О, до нас дохтур на колесах! (Кореші дурнувато регочуть)
Більбо: А ну киш салабони, пиздуйте собі на сусідске поле, там накуритесь (обертається до Гендальфа) – Здоров старий, ти... привіз?
Гендальф: Збирайтесь, хоббіти, і буде вам віддтяг великий!
Деревня галасно біжить на центральну площу, жінки тягнуть чани, чоловіки – ящики з воза. Гендальф та Більбо зачиняються в халупі.
Гендальф: Більбо, ти знаєш, чого я приїхав
Більбо: (понуро) Так, я зовсім зторчався... Прийшов день, коли я повинен передати волшебний баян свому онуку.
Гендальф: Це добре Більбо, а поки що давай ширнемось
Тим часом село гуде, всі бухають, курять та коляться. Фродо з корешами пиздять якийсь ящик з воза та матюкаючись тягне його у поле.
Кореші: Фродо, шо будем з цим робити?
Фродо: Підпалім нахуй! Пусть знают, как нам нє давать!
Фродо кидає смолоскип на ящик, всі тікають в деревню
Більбо: (побачивши Фродо) Підійди-но, онучок
Фродо: (з прищуром дивиться на Гендальфа) Нехай спочатку пидар піде
Гендальф: Це потім, йди до діда
Більбо: (кидаючи шось в вогонь) Дістань!
Фродо: (хапаючи з пічки волшєбний баян) ГА-аа! Гарячий, сука, пидораси!!!
Гендальф: (поцовато мружиться) Ага! То, бля, баян волшєбний. Зторчаца можна з однієї дози. Десь за лісами, за горами, є Властелін Пиздець на троні, так то його машинка, шо поцупив Більбо.
Фродо: (перекидає шприц з руки в руку і дмухає на нього наче на картоплину) І І шо це з ним робити нада? Я взагалі то синьку більше люблю...
Гендальф: Гівно то треба унічтожіть, бо ним весь світ зторчаться зможе
Більбо: Хуйня велика...
На вулиці щось страшенно пиздячить, летить скло, дме вітер, дрижить земля. Над сусідскім полем піднімаєтся страхітливий червоно-чорний гриб.
Гендальф: Таки хуйня. Я віз там нефігову штуку. На ній я думав підірвать машинку... Тєпер усє. Потрібно їхать і кинуть те гівно в глибоку шахту, шо у владєньях Властеліна Пиздеця...
Фродо: З вами, блядь, я скоро віршами заговорю навіки! Тьху! (плюється)
Гендальф: Запам’ятай! Ширнешся раз, потягне знову! І глюки ти стрр-рашні піймаєш – назгули чорні будуть виплясати, як пидораси над новою жертвой! Іди, і не колись ніколи.
Фродо: Піду я, зовсім заєбали...
* * *
Сходить сонце. Фродо з корешами пиздує по сусідским полям до найближчого містечка з баром. По дорозі друзі плюндрують природу, харкають в колодці та смалять шо попадеться.
Сцена Друга. Трактир.
Брудний кабак, де Гендальф забив пацанам стрілу. За столами сидять повії та п’яні. В кутку хтось блює.
Кореш: (до Фродо) Ух ти, диви! Оце так мєсто! Не то шо в нас, забацане сєло
Фродо: А ну блін, циц. Тут можуть бути поцаваті люди!
Кореш: Ого, дивись, он та, з цицьками!
Фродо: (не витримуючи) Чєловєк! Піва і водкі!
Проходить кілька годин, Гендальфа нема. Зате на Фродо пялиться дикуватого виду чолов’яга зі здоровенним дрючком. Товариш хропе в салаті.
Фродо: (мирчить до себе) І от питання риторичне: “Це хуя ж я так напився?”... Доречі грошей теж намає. То ж будуть пиздить... Є ідея! Ширнусь – мене і не помітять! Рішать, шо наркоман поганий, а з наркоманів взяткі гладкі.
Фродо дістає шриц та коле вєну. Тої ж митя перед ним з’являється круг полум’я, а в ньому – жопа. Срака пердить і виє: “Я – Властеліен, й пиздець! Ха-ха-ха-ха!”. Глюк шириться і завиває, десь чується топіт копит. Хоббіт швиденько висмиктує шприца з руки, глюки трохи згасають
Фродо: (хапаючи ртом повітря) От.. Т-хо... Ог-гоо! Тю, бля-а... Це ж надо, от тулза! (вражено дивиться на машинку й непомічає Арагорна)
Арагорн: Зіг Хай!
Фродо сіпає в усі боки, штирить і коцапиздить на підлогу.
Арагорн: М-да, неважниє пошлі вояки... (бере хлопців за комірці й тягне кудись на другий поверх) Під’ой торчки, вам треба відіспатись!
В уяві Фродо з''являється картина нічного зоряного неба, корова, шо стриба через луну, пегас та рожеві фонтани фейрверку. Тиша. Маска Червоної Смерті. Ворон каркнул: "Nevermore!!!". Величезна луна котиться за гори на півночі. Гарно блищить сіро-золота лінія термінатору. Термінатор крутить виряченими червоними очима і, лязгаючи золотими коронками, басовито оре: "Hasta La Vista, Baby!!!". Після чого щось страшно взривається в голові у хоббіта й світ тоне в обморочній пітьмі.
Сцена Третя. ВТЦ.
Здоровенна башта (прототип заджихадженого ісламістами WTC). В жлобскі оздобленій залі бухають Гендальф та Саруман. Морди в обох вже одутлуваті та бурякові.
Саруман: Я т-тобі, блядь, от шо скажу...
Гендальф: Наливай!
Саруман: (наливає) Читав я блядь книгу...
Гендальф пердить, хитається та регоче
Саруман: Ша! Я єйо чітал трєзвий блядь, охуєть блядь, їй Богу!
Гендальф: Пиздьож, пиздьож
Саруман: Ти не гавкай, ти пий. (Гендальф пьє, давиться, допиває і харкає) Так от, сказано, шо буде всім Великий Пиздець, а тим, хто приєднається, то тожє там йобне, але так, не дуже
Гендальф: Я, сука, бачив цей покет за чотиря пядесят з голой тєткой. Гівно.
Саруман: (намагається вирячити очі, але виходить як в паралічного китайця) То ти не віриш?
Гендальф: Пиздьож...
Саруман пиздить через стіл Гендальфа здоровим дрючком із каменюкою на кінці
Гендальф: (чухаючи потилицю) Так от ти как? (харка Саруману в обличчя)
Починається бійка. Маги тиркають один одного током, мутузять ногами та плюються. Врешті Саруман влучає кулаком сивобородому в дихачку, пиздить фоліантом по потилиці і топче ногами. Коли той остаточно пада, Саруман задира халат та писяє Гендальфу у вухо.
Саруман: Тепер ти не Сірий, а Засцянець! (регоче) Чітай классіку, блядь!
Сцена Четверта. Rain Dogs.
Фродо повільно всплив на поверхню нескінченного чорого океану, де паморочливі сни повільно відступають й на зміну їи приходять злегка підфарбовані блідим світлом картини напівуяви. Коли хоббіт прокинувся, першим відчуттям був холод. Другим - страшенна біль у голові. Взагілі-то боліло усе тіло. Відкривши очі, Фродо відчуває, шо зараз блюване, бо в метрі пливе і хитається земля, а живіт стиснуто. Через хвилину до нього доходить, шо він як мішок з лайном їде впоперек на крупі коня.
Фродо: Бує-иииии....
Арагорн: О, один вже тут!
Фродо: Як мені погано... Баян і води...
Кінь зупиняється та писяє. Фродо блює.
Кореш Фродо: Я знаю, тепер його попустить тільки з грибів, які збирають Ельфи. Мерщій до Ельфів!
Арагорн: Погано діло. Йому не доїхати. Тільки бовдур буде мішати синьку з дурью.
